Діти писали ікони у монастирі Сестер Пресвятої Родини у м. Чорткові
Катехитична Комісія Бучацької єпархії УГКЦ 25-26 березня 2023 р. Б. організувала майстер-клас з розпису ікон на полотні для дітей, чиї батьки загинули на війні, чиї батьки зараз перебувають у зоні бойових дій та дітей ВПО.
Захід відбувся у монастирі Сестер Пресвятої Родини в м. Чорткові, з благословення та фінансової підтримки Владики Димитрія (Григорака), єпарха Бучацького УГКЦ.
Сестра Єремія Кузик ЗСПР, Голова Катехитичної Комісії, радо та гостинно приймала дітей у монастирській обителі.
Сестра Анастасія Лугова ЗСПР, вже не вперше, як фахівець, вподовж двох днів, цікаво та натхненно передавала дітям практичні навики мистецтва розпису ікони. На цей раз юні іконописці розписували ікону Покрови Пресвятої Богородиці, напередодні більше дізнавшись про історію виникнення самого свята Покрови, зокрема, пошанування його в Україні. Творячи ікону Божої Матері, діти молилися за швидку перемогу над російськими окупантами, а також у молитві згадали своїх померлих батьків, які загинули на цій війні.
У недільній проповіді, під час Божественної Літургії, о. Михайло Паславський, судовий вікарій Бучацької єпархії УГКЦ, звертаючись до учасників майстер-класу та їхніх матерів, пригадав, що у давнину першою Євангелією для багатьох християн були не святі тексти, а ікони, по яких вірні дізнавалися про життя Ісуса, бо ж не всі тоді були грамотні. Вкінці дня о. Михайло освятив ікони Покрови Пресвятої Богородиці, власноруч написані дітьми різного віку, та побажав завжди звертатися у молитві до Божої Матері і випрошувати потрібні ласки для себе та України.
Діти та їхні мами поділилися враженнями.
Бура Аліна (11 р.), донька загиблого воїна ЗСУ:
У монастирі Сестер Пресвятої Родини я була не вперше: щороку відвідую табори, уроки катехизації, була декілька років тому на майстер-класі, де ми писали ікону Святого Миколая. Діти, які були зі мною, – це мої однокласники, сусіди, друзі.
Але цього разу – це діти, у яких спільний біль, спільні переживання. Я познайомилася з хлопчиками і дівчатками, які теж втратили своїх батьків на війні. Ми разом писали ікону Покрови Пресвятої Богородиці, молилися, ділилися спільними враженнями.
Мені дуже сподобалося на цьому майстер-класі. Я знайшла нових друзів, навчилася дуже багато нового і цікавого. Рада була знову бачити сестру Анастасію, що проводила майстер-клас. Щиро дякую моїм сестрам Єремії та
Марії за цікаві повчальні історії, настанови, за смачні обіди, особливо за смаколики. Ви допомагаєте мені і моїй мамі пережити та прийняти смерть мого тата, заохочуєте до молитви. Я дуже люблю свого тата і вірю, як Ви казали, що він мене бачить із неба та пишається мною. Дуже дякую, що Ви з перших днів підтримуєте нас і завжди поруч.
Тетяна Сусла, дружина загиблого воїна ЗСУ:
Покров Пресвятої Богородиці – знак любові до всіх нас.
Благодать Божої Матері незримо огортає
та захищає кожну людину, оберігаючи від гріха, допомагає в нелегкий час.
Велике дякуємо від усіх матерів владиці Димитрію (Григораку), єпарху Бучацькому, сестрі Єремії Кузик, Голові Катехитичної Комісії Бучацької єпархії УГКЦ, о. Михайлу Паславському, сестрі Марії Кузь, та сестрі Анастасії Луговій (викладачу іконопису, іконописцю-богослову, викладачу українського середньовічного малярства в Іконописній школі УКУ).
Наші дітки настільки щирі, добрі, без лукавства…
І Ви, сестри, знайшли до кожного підхід, своєю любов’ю і бажанням їм ще більше вселити віру в краще. Їм дуже сподобалося, бо це не просто малювання. Це щось величне – написання святої ікони.
Кожен із них – це такий маленький світ, який потрібно вміти відкрити. Це, як і для кожного художника, завдання відкрити себе до кінця, тому цей досвід для них особливий і неймовірно цінний.
А нам, матерям, в яких загинули чоловіки, молитва, спілкування дуже потрібні, а також і майстер -класи.
Адже проблема не тільки в самотності. Коли гине чоловік – ти все одно продовжуєш жити у звичній колії: дитина, робота. Тобі важко… Люди бачать тебе “нормальною”, і не розуміють, що горе нікуди не зникає. Зовні ти та сама, робиш те саме – але ти вже почала життя заново, всередині. І це нове життя – часом воно душить, фізично пригнітає, знищує.
А якраз зустрічі з людьми, які живуть з Богом, – це цінне, це потрібне. Дякуємо Богові, Вам і всім, хто до цього спричинився.
