ЯК ЦЕРКВА РОЗУМІЄ СВЯТІСТЬ І ЯК ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ КОЖНОГО З НАС?
«Є лише одна причина для смутку: не бути святим». Монс. П’єтро Фiорделлі (італ. Pietro Fiordelli)
«Христос, Син Божий, що його разом з Отцем і Духом ми славимо словами “єдин Свят”, полюбив Церкву як свою Невісту й видав Себе за неї, щоб її освятити (пор. Еф 5,25-26), злучив її із Собою як своє Тіло й наповнив її даром Святого Духа на славу Божу. Тому всі, хто є в Церкві, – незалежно від того, до чого вони належать: до єрархії чи пастви, покликані до святості, згідно зі словами Апостола: “Це ж саме воля Божа: святість ваша” (1 Сол 4,3; пор. Еф 1,4)» (Догматична Конституція про Церкву Lumen Gentium, 39).
19 листопада 2014 року під час загальної аудієнції Папа Франциск сказав: «Великим даром Другого Ватиканського Собору було відновлення бачення Церкви, заснованої на сопричасті, а також переосмислення принципу авторитету та ієрархії в такій перспективі. Це допомогло нам краще зрозуміти, що всі християни, будучи охрещені, мають однакову гідність перед Господом і об’єднані одним покликанням, а саме покликанням до святості. Тепер запитаймо себе: у чому полягає це універсальне покликання до святості? І як ми можемо його реалізувати?». І далі продовжує, даючи відповідь на своє запитання: «Перш за все, ми повинні чітко усвідомлювати, що святість – це не те, чого ми досягаємо самі, що ми отримуємо завдяки своїм талантам і здібностям. Святість – це дар, який нам дарує Господь Ісус, коли одягає нас у Себе і робить нас подібними до Себе. Святість є найпрекраснішим обличчям Церкви: це відкриття себе у спілкуванні з Богом, у повноті Його життя і Його любові. Святість не є привілеєм лише деяких: святість є даром, який дається всім, без винятку».
Попередник Папи Франциска, Папа Бенедикт XVI, під час своїх загальних аудієнцій у період з 2009 по 2011 рік, багато разів звертався до теми святості, розмірковуючи над її значенням у житті кожного християнина. Він запрошував вірних дізнатися більше про святість через постаті багатьох святих, життя котрих є для нас не лише прикладом, а й дороговказом на духовному шляху. Вчення Папи надихало на розуміння того, що вся історія Церкви є позначена присутністю чоловіків і жінок, які своєю вірою, любов’ю і щоденним життям ставали світильниками для багатьох поколінь християн. І, як підкреслював Святіший Отець, їхня святість продовжує бути актуальною і для нас сьогодні.
Святість — покликання кожного
Папа Бенедикт XVI також постійно наголошував на тому, що святість — це не привілей лише для вибраних, а покликання кожного християнина. Святі також були людьми, подібними до нас, а тому своїм життям та вірою підтверджують, що святість є можливою і для кожного з нас, незалежно від того, ким ми є і де живемо, вона не залежить від соціального стану або віку, а полягає в глибокій єдності з Христом і втіленні Його любові у щоденному житті. Святість полягає у тому, щоб жити згідно з Божими заповідями, любити Бога і ближнього, а також, наслідуючи Христа служити іншим. Як свідчить Папа: «святі це ті, хто намагається повністю належати Христу, хто дозволяє Йому взяти своє життя і керувати ним».
Церква наголошує, що святість — це не щось таке, що доступне лише тим, хто перебуває в монастирі чи має особливі духовні дари. Святість належить кожному: подружжю, дітям, молоді, старшим, бо як наголошує Другий Ватиканський Собор, святість є покликанням для всіх, у будь-якому стані життя. Усі християни покликані бути святими через виконання своїх обов’язків у відповідності з Божою волею.

Святість як християнська любов
Церква наголошує, що святість не є абстрактним ідеалом, а реальним життям у любові. Папа Бенедикт XVI підкреслює, що святість полягає в любові до Бога та ближнього. Як сказано у 1 посланні Йоана: «Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому» (1 Йо 4,16). Це означає, що найвищий прояв святого життя полягає в ЛЮБОВІ, в служінні іншим, в щоденному втіленні цієї любові на практиці, через допомогу тим, хто потребує. Саме через прості, але свідомі жести любові, кожен християнин може стати святим.
Святість як дар і відповідальність
Святість є даром Божим, але також і відповідальністю. Як стверджує Церква, ми не можемо досягти святості лише завдяки своїм зусиллям. Вона є плодом Божої благодаті, яку ми приймаємо через віру, через таїнства і через готовність дозволити Богу діяти в нашому житті. Але разом із цим ми повинні бути відкритими до цієї благодаті, ми повинні дозволити Божому Духу змінювати нас і трансформувати наше життя. Святість — це співпраця між Божою благодаттю та людським вибором, це динамічний процес зростання в любові до Бога.
Дорога до святого життя
Церква вчить нас, що шлях до святого життя є шляхом постійного прагнення до взаємної єдності з Христом через молитву, таїнства, служіння і любов до ближнього. Це шлях вдосконалення, в якому ми постійно повинні звертати увагу на наші внутрішні порухи, на те, як ми можемо більше любити, служити і жити для Бога та інших.
Святий Августин у своєму коментарі до Першого Послання святого Йоана наводить фразу: «Люби і роби, що хочеш». Він підкреслює, що любов повинна бути коренем усіх наших дій, а тому: якщо мовчимо — то з любові, якщо говоримо — то з любові, якщо виправляємо — то з любові, якщо прощаємо — то з любові. Той, хто живе любов’ю, той ведений Богом, адже Бог є любов.
Висновок
Святість — це не недосяжний ідеал, це реальний поклик, що стосується кожного християнина. Вчення Церкви пропонує нам чіткий шлях до святого життя: це життя у єдності з Христом, життя, сповнене любові до Бога і до ближнього. Святість полягає у вірності Божим заповідям, у виконанні своїх обов’язків з любов’ю і у постійному прагненні стати кращими через Божественну благодать.
А тому, заохочує нас Папа Бенедикт, «не біймося прагнути до висот, до висот Бога; не біймося, що Бог вимагатиме від нас забагато, але дозвольмо Йому вести нас через Його Слово, навіть якщо ми почуваємося негідними, неготовими чи грішниками: бо це Він сам трансформує нас через Свою любов».
с. Омельяна Сеник, ЗСПР