Педагогіка Божої любові
У неділю 3 вересня у храмі св. Миколая, що при монастирі Сестер Пресвятої Родини, Божественну Літургію служив о. Ігор Бойко, ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа, УГКЦ та керівник Школи біоетики УКУ.
У своїй проповіді отець, пояснюючи притчу про виноградарів-убивць (Мт. 21, 33-42), звернувся до мирян та богопосвячених осіб словами: “Ісус вчергове розповідає для нас цю притчу”. А тоді продовжив: “Що ми можемо навчитися сьогодні із цих слів Ісуса Христа?”.
Отець розповів: “Сьогоднішній уривок показує нам цю велику Божу педагогіку, цю велику Божу любов. З одного боку, Бог сотворив нас, вибрав свій ізраїльський народ. Цей народ не завжди слухав Бога. Тоді Він посилає Свого Сина. Ізраїльський народ не приймає Його, але інші народи світу, дивлячись на те, що відбувається, приймають навчання Христа, стають ревними християнами. І Бог залишає можливість також і для євреїв у різний період часу усвідомити, можливо, свою помилку, яка відбулася у їхній історії. Можливо, у нашому житті ми деколи також маємо людей, які можуть інколи помилятися, можуть деколи якісь не такі рішення приймати, і ми по природі деколи можемо відкидати когось, засуджувати когось. Може, ми деколи собі думаємо, що Господь Бог любить нас такою надзвичайно великою любов’ю, дуже великою любов’ю любить нас усіх. Як ми можемо Йому віддячитися за Його любов до нас? І Господь Бог нам каже: якщо ти хочеш любити мене такою самою любов’ю, як я люблю тебе, і ти справді хочеш це робити, то я тобі даю твого ближнього: “Все те, що Ви зробили одному з найменших моїх, це ви мені зробили”. І в наших спільнотах, у наших родинах, там, де ми працюємо, ми завжди маємо справу з нашими ближніми, кожен день. Наслідуймо цю педагогіку Бога, Який постійно любить, незважаючи на відкинення, незважаючи на несприйняття”.
Свою проповідь о. Ігор підсумував такими словами: “Наше вічне життя полягає у любові, яка є між нами. І тому нехай саме ці роздуми у сьогоднішню неділю про Царство Боже, про те, як ми його осягаємо, супроводжують нас, амінь”.
