Гріх проти Святого Духа
«Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили. Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, — тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний» (Мр. 3,28-29).
Ісус каже, що богохульство проти Святого Духа — єдиний гріх, який не буде прощено, бо це — довічний гріх. Через це деякі християни перебувають у тривозі, думаючи, що, можливо, несвідомо вчинили цей надзвичайно тяжкий гріх. Щоб зрозуміти природу богохульства проти Святого Духа, потрібно звернути увагу на біблійне послання, яке говорить, що Бог завжди і все прощає, наприклад:
«Кров Ісуса Христа, Його Сина, нас очищує від усякого гріха[…]. Якже ми визнаємо гріхи наші, то Він — вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди» (1 Ів. 1, 7.9).
Позиція Бога — прощати гріх і спасати грішника, бо Він є Любов, вірний і справедливий. Саме тому Він не хоче смерті грішника, а щоб той навернувся і жив. Бог послав Свого Сина, щоб звільнити людину від влади сатани і його сил, що несуть смерть.
Отже, чому богохульство проти Святого Духа є непростимим? Як його слід розуміти?
Святий Тома Аквінський відповідає, що цей гріх є «непрощенним за своєю природою, оскільки виключає ті елементи, завдяки яким здійснюється прощення гріхів». Згідно з цим тлумаченням, богохульство — це не просто образа Святого Духа словами.
Воно полягає у відмові прийняти спасіння, яке Отець дарує через Святого Духа, що діє в нас, і через жертву смерті й воскресіння Ісуса.
Якщо людина відкидає цей дар спасіння, який передається через дію Святого Духа, вона водночас відкидає всю Пасхальну Таємницю; відкидає спасенну силу крові Ісуса, пролитої за прощення гріхів. Хула проти Святого Духа полягає саме в радикальній відмові прийняти це прощення, внутрішнім розпорядником якого є Святий Дух. Саме Дух веде і діє в сумлінні, спричиняючи справжнє навернення.
Коли Ісус каже, що богохульство проти Святого Духа не може бути прощене ні в цьому житті, ні в майбутньому (пор. Мт 12, 32), то це тому, що це «непрощення» зумовлене «ненаверненням», тобто радикальною відмовою навернутися. Такий стан означає відмову підійти до джерел спасіння, які завжди залишаються відкритими і в яких звершується місія Святого Духа. Його присутність як lumen cordium — це божественна присутність і безмежна можливість черпати прощення і вічне життя в діянні спасіння, звершеному Ісусом.
Богохульство проти Святого Духа — це гріх, який чинить особа, яка вирішує мати своє «право» вперто залишатися в злі — в будь-якому гріху — і тим самим відкидає спасіння. Людина замикається в гріху, роблячи зі свого боку неможливим власне навернення, а отже, і прощення гріхів, які вона вважає несуттєвими або неважливими для свого життя. Тому Святий Дух, який «викриває» щодо гріха, не може діяти в особі, що чинить такий внутрішній спротив — у стані добровільного вибору, який Святе Письмо називає закам’янілістю серця. Це — вільний вибір духовної загибелі, бо богохульство проти Святого Духа не дозволяє вийти з власної замкнутості і відкритися на Божу благодать прощення гріхів.
У наш час цей стан розуму і серця — це втрата відчуття гріха. Уже Папа Пій XII сказав, що «гріх століття — це втрата почуття гріха». Саме слово «гріх» багатьма не приймається, бо воно передбачає віру і релігійне бачення світу та людини. Насправді, якщо усунути Бога з власного життя, то вже неможливо говорити про гріх.
Тому Церква не припиняє благати Святого Духа, щоб Він глибоко просвітлював нашу совість і допомагав мати здорову чутливість до добра і зла. У цьому світлі апостол Павло закликає не згашувати і не засмучувати Святого Духа Божого, яким ми назнаменовані на день відкуплення (1 Сол. 5,19; Еф. 4,30).
с. Омельяна Сеник, ЗСПР
