Відійшла до вічності с. Севастьяна Гаврилюк, ЗСПР
У м. Долина, на Івано-Франківщині, 23 жовтня 2022 р. Б. відбувся похорон с. Севастьяни Гаврилюк ЗСПР.
Сестра померла саме на свої Уродини 22 жовтня 2022р. Б. Цього дня вона заново народилася для неба.
Слід зауважити, що богопосвячені особи, в особливий спосіб, проживають перехід своїх співсестер до вічності. І цього разу у монашій родині, попри смуток, була радість за сестру Севастьяну, адже витривала в покликанні аж до смерті, була вірною Ісусові і його Церкві, мала чуйну опіку від співсестер у спільноті під час хвороби, до останніх днів життя єдналася з Ісусом у Пресвятій Євхаристії.
Впродовж останніх 17 років монахиня проживала у монастирі ЗСПР в м. Долині, часто спілкувалася з молодими сестрами і давала цінні поради щодо духовного життя. Сестра мала неабиякий досвід, адже прожила роки переслідування УГКЦ і, молитвою, терпіннями та покірною посвятою, була прикладом для інших.
Місцеві священники, родина, сестри- монахині, вірні, друзі, знайомі, супроводжуючи молитвами тіло покійної с. Севастьяни Гаврилюк ЗСПР, мали добру нагоду призадуматись над вічними правдами та випрошувати потрібні ласки для душі сестри, а через її заступництво, миру для України.
Короткий життєпис с. Севастьяни Гаврилюк:
С. Севастьяна (Стефанія Гаврилюк) народилася 22 жовтня 1939 р. в селі Сороки, що на Тернопільщині. Була одинокою дитиною в сім’ї, бо коли сестрі виповнився 1 рік, батька її Павла забрали на війну, з якої він не повернувся живим після німецького полону. З того часу сестра проживала з матір’ю Наталею.
Познайомившись з сестрами Згромадження Пресвятої Родини, яких на той час було багато в Згромадженні з Тернопільщини, сестра Севастьяна всім серцем вибрала монаше життя.
14 жовтня, в свято Покрови Пресвятої Богородиці сестра прийняла Чин Облечин в Згромадженні Сестер Пресвятої Родини.
В силу обставин, в яких перебувала Греко-Католицька Церква, сестри були змушені жити в родинних домах або ж у маленьких спільнотах, щоб не наражати Церкву на ще більше ув’язнення. Всі роки переслідуваної Церкви сестра була вірна монашим Обітам і служила людям згідно свого покликання.
В 1997 році сестри їхали відвідати сестер, які ще проживали по родинних домах і запропонувати прийти до спільнот, то сестра Севастьяна радо згодилася і приїхала до спільноти сестер в м. Чортків.
При зустрічі з односельчанами сестри було зрозуміло, як жила вона серед них всі ці довгі і важкі для Церкви роки переслідування. Сестра катехизувала дітей, пекла просфори, супроводжувала священиків на Святу Літургію, повідомляла людей де і коли буде Св. Літургія, часто молитвами при вмираючих супроводжувала людей да вічного життя. Це відбувалося настільки активно, що коли сестри в селі в 1997р. запитали людей де живе Гаврилюк Стефанія (її хресне ім’я), то люди згадували, але коли сестри запитали де живе монахиня, відразу вказали її дім. Це говорить про те, що сестра Севастьяна завжди знала що вона покликана Христом і згідно цього покликання жила і служила.
Останні свої роки сестра прожила в м. Долина з сестрами, звідки і відійшла в Обійми Бога, якого любила і Якому посвятила своє життя.
Останні її слова були слова вдячності сестрам, які їй послужили: “Хай Бог порахує всі ваші кроки, сестри….”
Ми ж вдячні сестрі Севастьяні за приклад покори, постійної молитви, дбання не потратити надаремно час.
Хай Бог огорне сестру Своєю Незбагненною Любов’ю у Своєму Царстві.
